Дистанционные консультации с картами Таро

Шлунок у нас страждає, коли ми самі себе з’їдаємо

В світі визначено кілька психосоматичних захворювань, які викликані виключно особливостями характеру, мислення і емоційного стану людини. Приміром, астма, діабет, гіпертонія, псоріаз, остеохондроз, артрит, ішемія. Загалом їх набагато більше, мало не кожну хворобу можна нині віднести до  психосоматичної, тобто такої, що викликана душевними (psycho — душа) та  тілесними (soma — тіло) причинами.

Якщо медичне обстеження не може знайти фізичну чи органічну причину захворювання, тоді захворювання викликано емоційними станами – гнівом, образами, почуттям вини, тревоги. А ще сталими твердженнями, які ми ковтаємо ціле життя, починаючи з батьківських настанов. Вони діють так само як програма до комп’ютера – програмують нас, ми в них віримо і вони спрацьовують. «Любов потрібно заслужити», «чоловіки не плачуть», «немає щастя у житті». «всі баби - дурепи» - це не просто сталі твердженні – це основа багатьох хвороб.

А хворий орган сигналізує нам про те, де саме треба шукати порушення в цілій системі. Ось кілька прикладів.

1.     Голова – орган контролю. І вона болить, коли є якийсь протест, з чимось контролююча голова категорично не погоджується. І наступного разу, коли голова раптом заболить, спробуйте відстежити – проти чого це ви так протестуєте?

2.     Проблеми з очима говорять про те, що людина не хоче чогось бачити, а з вухами – не хоче чогось чути. І тіло, як слухняний слуга блокує цей канал – страшно тобі, не хочеш бачити майбутнє – і вже не бачиш вдалечінь, тобто маєш короткозорість. Люди старшого віку зазвичай не хочуть бачити те, що у них перед носом – син виріс не таким, яким вони уявляли, невістка гадюка, онуки невдячні, очі б їх не бачили - звідси далекозорість.

3.     Ноги – це наші опори, те, що нас несе по житті, і якщо вони починають боліти, то треба задати запитання – а чи туди я йду, куди справді хочу?

4.     Шлунок у нас зазвичай страждає, коли ми самі себе з’їдаємо – звідси гастрити, виразки. Це зазвичай тривога, яка роз’їдає нас з середини.

5.     Спина, хребет – це наша опора. Якщо болить верхня частина, подивіться, що за тяжку ношу ви на неї взяли. Може, поділитися з кимось? Проблема з середньою частиною спини – це немовби ніж у серце, очікування зради, чи пережита і непрощена зрада.  Проблеми з попереком – це страх за свій матеріальний стан. Мовляв, як же я дітей підніму, що я буду завтра їсти. І лише виробивши довіру до себе, людей і всесвіту можна позбутися цих проблем.

Онкологія – це непрощенні образи

Так само можна розглядати й найпоширеніші хвороби. Давно вже доведено, що хворі на гіпертонію, інфарктними та онкохворі мають певний тип характеру.

1.     Гіпертонія – людина тисне на себе і всіх оточуючих, намагаючись зробити всіх щасливими. Не дає спокійно жити, надто переймається, схильна до гніву, але зовні може бути досить спокійною. А низький тиск – це недооцінка себе.

2.     Інфаркт – це ознака того, що людина вимагає любові від інших, намагається заслужити її, хоча все що потрібно – дати її собі самому.

3.     Онкологія свідчить про тотальні образи, які людина тримає в собі, мовчки прилаштовуючись до обставин. Образи треба вибачати, а ми думаємо, якщо кого не вибачили – це ми нашого кривдника караємо. Насправді караємо самі себе – хворобою, яка дає час аби все зважити, полюбити себе і вибачити інших.

4.     Діабет – людина вважає, що немає причин більше для радощів життя, замість зовнішніх чинників радості, організм намагається виробити внутрішні – блокує вироблення інсуліну і в кров надходить цукор аби хоч таким чином отримати радість.

Аби бути здоровим варто любити себе

Чому ж тоді людина не зцілюється? Здавалося б – усвідомив у чому причина, вибачив себе та інших – і можна знов радісно скакати? Насправді, інколи людині вигідно хворіти. Ще змалечку дитина розуміє – варто їй захворіти, як вона отримує додаткові бонуси. Багато уваги і любові - тато і мама навколо бігають, дідусі з бабусями до рота заглядають, має якісь послаблення – не треба ходити до школи, та ще й подарунками задарюють – за болючі уколи чи гіркі таблетки. І закладається стійке переконання – аби тебе любили і всі навколо бігали – треба хворіти.

Аби цього уникнути варто заохочувати не хворіти, а бути здоровим, дозволяти собі чи дитині якісь послаблення не під час загострення хвороби, а в здоровому стані. Тоді людина буде зацікавлена бути здоровою.

Як же залишатися здоровим? В основі здоров’я – фізичного і душевного є любов до себе. Люди зазвичай лякаються любові до себе, сприймаючи її як егоїзм – а егоїстів же не люблять. Розберемося, що таке любов. Коли ми підбираємо з вулиці кошеня, чи вимагаємо ми від нього щось? Кажемо – хочу аби ти виріс пухнастий, слухняний, фіолетовий, в клітинку. Ми його годуємо, гонимо глистів і бліх, вчимо ходити на лоток, але де гарантія, що кошеня виросте саме такими, як ми хочемо? Але ми його любимо, навіть якщо воно виростає гладкошерстим, неслухняним і рудим. Тобто або сприймаємо його таким, як він є, з усіма їх звичками і особливостями характеру, тобто любимо, або віддаємо «на село».

От власне і відповідь на питання що таке любити – це приймати людину таку, яка вона є. А любити себе – це приймати себе таким, який є, з усіма недоліками і вадами. І в жодному разі не критикувати себе. Наша підсвідомість не розуміє ні критики, ні гумору. І якщо ви говорите – я такий товстий, дурний, хворий, то прислужлива підсвідомість дає сигнал тілу, яке і формує таку дійсність. А що вартує говорити собі з любов’ю – я такий красивий, розумний, добрий… І повірте, це спрацює набагато ефективніше, ніж кілограми критики і тонни таблеток.